Учасники:
Відновлення війни біля воріт Європи активізує наші тривоги і змушує замислитися. Як можна запобігти перетворенню Європи на театр розширення конфліктів? Це питання ми ставимо собі, нехай і егоїстично, але цілком обґрунтовано, з нашої власної території. І для нас запобігти війні, не вплутуватися в неї - значить запропонувати іншим: українцям, росіянам, ізраїльтянам, палестинцям - тим, хто безпосередньо її розв'язує або страждає від неї, подумати про те, як із неї вийти. І це в той час, коли всі учасники подій думають не про майбутнє, а про сьогодення, про необхідність терміново створювати коаліції проти ворога. Проте всі ми знаємо, що рано чи пізно воюючі сторони завжди сідають за стіл переговорів. То чому б не зробити це зараз? Від самого початку два мисленнєвих процеси протистоять один одному або, що ще гірше, ігнорують один одного. Чи можна звести їх разом, зробити зовнішнє, майбутнє мислимим зсередини події?
Того, хто 1939 року заявив би, що за десять років Німеччина і Франція, одвічні вороги, закладуть перший камінь у фундамент довгострокового мирного і демократичного європейського простору, у найліпшому разі вважали б фантазером, добродушним мрійником, а найімовірніше - зрадником. Однак саме такого роду зусилля уяви і розмірковування запрошує нас провести цей круглий стіл.
Проблема в тому, що ми знаємо, як розпочати війну (і, як нам здається, знаємо, чому), але майже ніколи не знаємо, як її завершити. Одного разу розпочавшись, вона, здається, підпорядковується своєму власному механізму, зациклюючи розум людей на двоїстому протистоянні, суперництві та способах усунення ворога. Існує безліч досліджень, присвячених війні, а процеси формування конфліктів є предметом вивчення такої галузі науки, як полемологія. Але процеси виходу з війни, переходу від війни до не-війни (не говорячи вже про мир), вивчені не так добре, їх здебільшого залишають напризволяще (доки сторони не вичерпають свої сили) або на втручання посередників, достатньо сильних, щоб розборонити їх. Начебто конфлікт, окрім об'єктивних причин (реальних чи ідеологічних), які його мотивують, підживлюється з глибин архаїчного мислення, підживлюється тією силою, яку надає впевненість у тому, що ти на правильному боці, страхом перед ворогом, самоcп'янінням від знищення іншого.
Цей когнітивний механізм, який сам по собі не дає змоги розглядати будь-що, окрім законних дій у теперішньому, припускає, що антропологам, психологам і психоаналітикам є що сказати з цього приводу. А також історикам і політологам - з точки зору порівнянь та історичної глибини. А також стратегам і фахівцям у галузі медіації та проведення переговорів. Як із цього вийти зараз?
Як правило, вважається, що початок переговорів - це вже постконфліктний період. Припинення вогню видається передумовою для початку діалогу, щоб визначити дійових осіб, принципи, які не підлягають обговоренню, домовленості щодо того, що підлягає обговоренню, дотримання зовнішньої пристойності, щоб зберегти обличчя, уникнути приниження, що може призвести до внутрішнього розколу - джерела наступних війн. «Слушна мить» буде обрана за лаштунками воєнних дій, коли воюючі сторони вирішать, що переговори мають принести більше користі, ніж подальший конфлікт.
Тому міркувати сьогодні, наприклад, про російсько-український конфлікт або конфлікт у секторі Газа - не дуже вдалий час: говорити про переговори або навіть передбачати час майбутнього миру між теперішніми ворогами - це означає наражатися на звинувачення в тому, що, залежно від точки зору і своєї позиції, ви виступаєте проти чогось або за щось.
Але очікування слушного моменту для переговорів наражає сторони на ще більші втрати і страждання. На практиці посередники досить часто працюють у самий розпал війни, непомітно вишукуючи можливості, котрі стануть точками входу для укладення обмежених угод, що в теорії ігор можна уявити як гру з ненульовою сумою (коли сторони більше виграють від досягнення угоди, ніж від боротьби за кращу позицію).
Але чи можна змоделювати результат війни тільки з точки зору стратегічного розрахунку? Проблема стратегії полягає в тому, що вона змішує емоційне і раціональне як у своїх передумовах, так і в своїх міркуваннях. Стратегічне мислення - це, по суті, просто мислення: під час війни мислення задіює архаїчні когнітивні механізми (як самого стратега, так і інших людей), яких стратег мусить постійно остерігатися, якщо тільки він не використовує їх у власних інтересах, наприклад, закликаючи колектив і його союзників до священного єднання, чи то до співчуття, чи то до ненависті.
Учасники цього круглого столу намагатимуться уникати самовпевнених пишномовних узагальнень і спробують уявити майбутнє, яке суперечить конфліктам сьогодення. Вони намагатимуться уникати виразів «ми повинні» і «нам слід», що виражають зручну позицію тих, хто може давати поради ззовні, перебуваючи за межами того, що відбувається. Але вони також не обмежуватимуться описом причин того чи іншого конфлікту, ризикуючи лише вказати на винних, не пропонуючи жодних рішень. Думати про вихід із війни - це значить виявляти чинники, які до неї призвели, але це також означає описувати майбутнє, те, що неминуче станеться, якими б не були дискурси... Спостерігаючи за тим, що відбувається в інших країнах, або за тим, що відбувається всередині кожного з нас, або занурюючись у глибини історії, можна побачити, як відкриваються можливості, як зміщуються лінії, як знову починають працювати розумові процеси.
Це дає нам змогу замислитися над такими питаннями (але не тільки над ними):
Учасники:
Світлана Уварова - психоаналітикиня, HDR у галузі психоаналізу, засновниця і ректорка Міжнародного інституту глибинної психології (Київ, Україна), Президентка Української асоціації психоаналізу (Київ, Україна) і Міжнародної федерації психоаналізу (Страсбург, Франція), сертифікована тренінгова аналітикиня і супервізорка Європейської конфедерації психоаналітичних психотерапій (Відень, Австрія), членкиня Всесвітньої ради з психотерапії (Відень, Австрія); головна редакторка видавництва ПВНЗ «МІГП», членкиня редакційної ради журналу «European Journal of Psychoanalysis» (Нью-Йорк, США) і головна редакторка його версії для країн Східної Європи, авторка книжок і численних публікацій з психоаналізу.
Серджіо Бенвенуто - психоаналітик, дослідник у галузі психології та філософії Італійської науково-дослідної ради (C.N.R.) при Інституті Когнітивних Наук та Технологій, президент Інституту передових досліджень у галузі психоаналізу, почесний професор Міжнародного інституту глибинної психології, засновник журналу European Journal of Psychoanalysis і головний редактор його італійської версії, автор численних книг та публікацій, виданих різними мовами
Клод Есканд - психоаналітик, доктор психології та психопатології, викладач Університету м. Страсбург і директор Інституту підвищення кваліфікації, клінічний психолог, чий професійний досвід пов'язаний із психотерапією підлітків і дорослих із наркотичною залежністю.
Патрік Шмоль - психосоціолог, доктор психології, дипломований політолог, історик, антрополог, засновник і головний редактор журналу «Corps et Langage» (1980-1986) і «Nouvelle Revue de Psychologie» (1985-1986) у структурі Європейського інституту психології, співробітник науково-дослідного відділу в Національному центрі наукових досліджень (CNRS) із 1977 до 2020 року: головний редактор журналу «Revue des Sciences Sociales» (2001-2013), керівник відділу розвитку та інновацій (2014-2020). Понад двадцять років проводить антропологічні дослідження в царині опосередкування соціальних зв'язків за допомогою нових технологій (віртуальні спільноти, мережеве конструювання себе та іншого, онлайн-знайомства тощо). Брав участь у низці проєктів зі створення відеоігор та інтелектуальних ігор, був одним із засновників компанії Almédia і консультував студію Ernestine. З 2021 року - керівний директор і науковий керівник PSInstitut, компанії, що займається прогнозуванням і системними дослідженнями та послугами. Автор понад сотні наукових статей і кількох книг, зокрема серії досліджень, присвячених моделі «Термінального суспільства».
Модератор: Сергій Алушкін - PhD у галузі філософії, викладач Міжнародного інституту глибинної психології, волонтер Корпусу європейської солідарності.
Формат проведення: ONLINE-OFFLINE
Для реєстрації відскануйте QR-code
